Примітиво – це один з найвідоміших червоних сортів півдня Італії та символ Апулії. З цього червоного сорту винограду виходять яскраві вина, які одразу запам’ятовуються. Батьківщина примітиво точно невідома. Ймовірно, в Італію цей сорт прибув з Далмації за часів Австро-Угорської імперії.
Примітиво має близькі родинні стосунки або навіть є ідентичним з американським зінфанделем та хорватським црленак каштеланскі. Такі припущення з’явилися наприкінці 1960-х років. 1967 року Остін Гохін, професор Каліфорнійського університету, скуштував вино з примітиво та знайшов його дуже схожим на вина із зінфанделю. Він відвідав виноградники в зоні Джоя-дель-Колле та дійшов висновку, що лози двох сортів також ідентичні. Наступного року Каліфорнійський університет в Девісі створив експериментальне поле, де були висаджені лози примітиво та зінфанделю. В 1975 році виготовили перші вина з цього винограду, які також підтвердили схожість обох сортів. Дослідження ДНК, проведені в 1994 році, показали, що примітиво та зінфандель є двома клонами одного сорту.
Неможливо точно сказати, коли примітиво з’явився в Апулії, але його однозначно завезли з Балканського півострова. Останні аналізи ДНК виявили його зв’язок з хорватським сортом плавац.
В середині XVIII століття Франческо Інделлікаті, настоятель монастиря в Джоя-дель-Колле, описував сорт з раннім дозріванням, називаючи його примітиво. Дійсно, назва сорту походить від італійського слова primo (прімо), тобто «перший» - у першого з’являються бруньки, перший квітне, перший достигає. Довгі роки примітиво використовувався в купажах, у вигляді виноматеріалу його надсилали на північ для надання північним винам потужності та кольору. Примітиво, багатий на поліфеноли та барвники, чудово вирішував цю задачу.
Але завдяки сучасним технікам виробництва, апулійським виноробам вдалося розкрити багатогранність цього сорту. Сьогодні з примітиво виробляють різні стилі вин – рожеві, сухі червоні з гарною структурою та тілом, потужні та насичені вина, а також солодкі версії. Площа посадок примітиво в 2010 році складала 9 000 га. Варто зазначити, що до 2000 року у цьому питанні прослідковувалася спадаюча динаміка: якщо в 1970 році посадки примітиво складали 47 700 га, то 1982 року – вже 31 700 га, 1990 року – 17 300 га, а 2000 року – 8 000 га.
Сорт зінфандель тривалий час американські винороби описували як автохтонний та такий, що більше ніде не зростає. Походження його назви досі залишається таємницею. За однією з версій під час перевезення з Відня цей сорт сплутали з австрійським цирфандлером, за іншою - ім’я сорту походить від італійського зінгарелло (різновид примітиво). В Америці зінфандель ласкаво називають «зін».
В ароматі і примітиво, і зінфанделю домінують ноти чорних та червоних ягід, вишні, сливи, джему, ванілі, перцю та інших прянощів. Іноді до них додаються квіткові, шоколадні та дерев’яні відтінки. Смак насичений та зрозумілий.
