Барбера – це червоний виноробний сорт винограду, поширений в таких італійських винних регіонах, як П’ємонт, Емілія-Романья, Апулія, Кампанія та, певною мірою, острівні Сицилія та Сардинія.
Барбера – третій за поширеністю (після санджовезе та монтепульчано) сорт в Італії. Загальна площа виноградників складає 21 000 га, з яких більша частина розташована в П’ємонті, недалеко від кордону з Францією та Швейцарією.
П’ємонт вважається батьківщиною барбери. В «Історії лангобардів» Павла Диякона розповідається про те, як лангобарди (германське плем’я) перемогли франків в 663 році за допомогою місцевого вина. Мова йде про території сьогоднішньої комуни Рефранкоре, що знаходиться в п’ємонтській провінції Асті. Хитрі лангобарди напередодні битви розкидали глечики з вином по всьому полю, і «франки охоче пили з них і втрачали розум». Сучасні дослідники припускають, що вино у глечиках було зроблене з барбери. Цей сорт використовується як у складі купажів, так і в сольному виконанні. При чому другий варіант зустрічається частіше, у міру того, як в Італії вкорінюється практика вказувати сорти на етикетках.
У молодому віці вино з барбери має яскраво-червоний вишневий колір та потужний характер, що відрізняє його від неббіоло з його більш м’якими танінами та певною вродженою округлістю. Після витримки в бочці та кількох років у пляшці барбера набуває більш насиченого смаку перестиглої вишні. Часто можна помітити теплий сливовий відтінок, який нагадує мерло. Як і у випадку з неббіоло, навколо барбери ведуться гарячі суперечки про те, як досягти з ними кращих результатів. Традиціоналісти надають перевагу більш тривалій мацерації та витримці у великих дубових бочках. Модерністи – витримці у невеликих баріках, завдяки чому виходить більш округлий та доступний для розуміння смак. Кислотність сорту доповнюється характерними тонами вишні і відтворює стереотип (багато в чому виправданий) червоних італійських вин як стиглих, яскравих та зухвалих, а не чуттєвих та витончених.
В ароматі барбери є ноти вишні, полуниці, сливи, ожини. Також присутні квіткові відтінки та ноти спецій: фіалка, лаванда, сушене листя, ваніль, мускатний горіх, аніс. Вина, які виробили в прохолодних регіонах Італії, можуть бути більш трав’янистими та танінними, ніж вина з південних жарких регіонів.