Торронтес – це білий сорт, який швидко стає синонімом білих вин Аргентини. Назву «торронтес» аргентинські винороби стали використовувати тільки в середині XIX століття. Найперша згадка, яку тільки можна знайти, датується 1860-ми роками.
Як правило, торронтес відносять до гібриду двох сортів – олександрійського мускату та кріольї (або місьйону). Проте існує певна невизначеність в питанні його походження, так як існує кілька різновидів цього сорту. Найбільш поширені з них - торронтес санхуаніно, торронтес мендосіно і торронтес ріохано. Дехто припускає, що штам ріохано вивели в Іспанії, в Ріосі (хоча свою назву сорт міг отримати і від аргентинського регіону Ла-Ріоха, де він був колись дуже поширений). Штами мендосіно та санхуаніно (назви походять від регіонів Мендоса та Сан-Хуан відповідно), як вважається, є нащадками сорту мускат олександрійський.
Три штами торронтес мають дещо різні характеристики: ріохано є найбільш виразним, в той час як санхуаніно – не такий насичений, а мендосіно – менш ароматний. Вина з усіх цих підвидів, як правило, створюються в освіжаючому стилі без витримки в дубовій бочці. Рекомендується їх вживати протягом 1-2 років після виробництва.
В Чилі також вирощують торронтес – зокрема, торронтес ріохано, який використовують у виробництві піско, національного напою країни. Уругвай продовжує південноамериканську тему та робить невелику кількість сортових вин з торронтесу. Деякі каліфорнійські виноробні також продовжують експериментувати з цим сортом.
Іспанія має свій власний виноград торронтес, який росте в регіоні Галісія, хоча незрозуміло, чи має він якесь відношення до винограду, який вирощують в Південній Америці.
Діапазон стилів вин з сорту торронтес дуже широкий – від легкого та свіжого до вин із залишковим цукром та насиченим ароматом. Вина з торронтесу мають помірну або трохи підвищену кислотність. Вони приваблюють своїм букетом яскравих фруктових ароматів персика та абрикоса, підкреслених квітковими нотами троянди, жасмину та герані. Також можна вловити нотки спецій.
