Італія в першій половині XX століття хоч і мала велике розмаїття культивованих автохтонних сортів винограду, але при цьому методи роботи на виноградниках і технології виробництва вина були застарілими. Італійські вина цього періоду вироблялись скоріше для повсякденного вжитку і не мали такого високого статусу, як, наприклад, французькі вина. При цьому вживання вина всередині країни неухильно спадало.
Приклад, показаний Францією з контролем виробництва вин високої якості, італійці вирішили втілити й у своєму законодавстві. Так, в 1963 році була оформлена на законодавчому рівні системи регламентації, яка гарантувала справжність, оригінальність вироблених вин та посилення контролю над якістю продукції. У тому числі, була майже всюди заборонена широковживана практика використання дерев в якості шпалер для винограду. Виноробство отримало новий імпульс у своєму розвитку.
Разом з ухваленим законодавством почалися фінансові вливання у виноробну галузь, що дало можливість впровадити нові технології та результати найновіших досліджень.
На сьогоднішній день виноробство Італії може похвалитися великою кількістю добре відомих і статусних вин. Італія є основним конкурентом Франції в боротьбі за титул головної винної держави світу.
