В античному світі важливим центром розповсюдження виноградарства стала Стародавня Греція. Вино відігравало дуже важливу роль у житті греків. Одним із найулюбленіших представників грецького пантеону богів був Діоніс, покровитель виноградарства та виноробства. У період Античності вино було важливою складовою грецької культури. Виноград вирощували по всій території Стародавньої Греції, але особливо відзначалися острови Егейського моря. Завоювання грецькими колоністами нових територій сприяло поширенню культури вирощування винограду в колоніях. Сицилія, сучасні території півдня Італії та півдня Франції стали новими центрами розвитку виноградарства у Європі.
Важливим італійським центром торгівлі стала Помпея, звідки вино експортували навіть у Бордо. Після руйнування міста римляни доклали значних зусиль, щоб поширити виноградарство по всій імперії. Це змусило імператора Доміціана вжити контрзаходів і видати едикт, який заборонив подальше розведення винограду. Лише майже через 200 років Марк Аврелій Проб скасував заборону Доміціана і наказав висаджувати виноградники на берегах Мозеля і Дунаю. Це заклало основу виноробства у Німеччині та Австрії. Трір, і навіть Бордо стали самостійними виноробними центрами. На півдні Франції, в Іспанії та на берегах Рони римляни спиралися на основи, закладені греками. Вони поширили свою культуру виноробства та необхідний інвентар. Разом з розвитком нових інструментів було вдосконалено технологію посадки винограду та технологічні процеси виробництва вин. Вахау, долина річки Мозель, Рейнська область та Пфальц, Бургундія та Бордо, долина Рони, Ріоха – всі вони стали до кінця римського панування центрами європейського виноградарства та виноробства. Розпад Римської імперії спричинив застій майже в усіх країнах Європи.
